Сьогодні – Всесвітній день «Дякую». Ця дата відзначаєть 11 січня з ініціативи ООН та ЮНЕСКО. Запровадили таку дату, щоби нагадати людям про важливість гарних манер та вміння висловлювати вдячність. Україна приєдналася до відзначення цього дня у 2008 році.

Етимологи вважають, що за часів язичництва в побуті наших предків слова подяки звучали як «дякую» або «подякую», але з приходом християнства пращури замінили їх на «спасибі» – від словосполучення «спаси Бог». За деякими даними, вперше слово «спасибі» було зафіксовано в 1586 році в словнику-розмовнику, виданому в Парижі.

Хоча в народі вживається приказка «Дякую до кишені не покладеш і на хліб не намастиш», утім  психологи певні – це слово володіє особливою силою та енергетикою. Недарма в багатьох туристичних путівниках і настановах туристам часто вказується: слово «дякую», вимовлене навіть з акцентом на мові країни перебування, підвищує швидкість, якість обслуговування і допомагає налагодити контакти.

Вдячність – це почуття, яке людина вчиться переживати із дитинства. Але навіть дорослим інколи складно відрізнити щиру вдячність від звичайної вихованості. Втім, це не означає, що цього не треба вчити малюків.

Ось 5-ть порад, які допоможуть навчити дітей проявляти вдячність і не соромитись цього почуття. Отже:

1. Подавайте добрий приклад. Діти схильні наслідувати те, що бачать довкола. Не забувайте дякувати дітям за допомогу, рідним за смачну вечерю, вчителям за позитивні зміни у дітині, продавцю за доброзичливість тощо.

2. Традиція. Заведіть традицію щодня за щось дякувати одне одному. Нехай малюк теж знайде щось, за що він вдячний. Так він ще раз насолодиться приємним моментом. До того ж, прояв вдячності піднімає настрій.

3. Допомагайте іншим. Якщо ви вирішили віддати старі речі в дитячий будинок або старі іграшки у менш забезпечену сім'ю, зробіть це разом із дитиною. Показуйте їй усі сторони життя.

4. Навчіться помічати дрібниці. Важливо помічати життєві дрібниці. Сьогодні сонячний день, ми годуємо пташок і робимо їм добро.

5. Навчайте бачити цінність не в матеріальному. Навчити дитину дякувати за цукерку просто. А от помітити турботу, наприклад, в тому, що бабуся й дідусь щодня дзвонять, аби спитати про здоров’я і оцінки – важкувато. Пояснюйте дитині неповторність часу, проведеного разом, цінність порад, співучасті тощо.

І пам'ятайте, завчене «дякую» – це не подяка. Вдячність іде від серця. Вона прищеплюється з часом і через виховання, усвідомлюється з розвитком особистості. Дякуємо всім! :)